Повернутись в Зміст * Замовити Книгу *

Наодинці з Джерельцем

- Я дивуюсь, Діду, вашій витривалості. Я молодий, та все ж не встигаю за вами угнатись! Ми пройшли мабуть кілометрів з двадцять, а на вас ні натяку на втому...
- Йди собі мовчки та сприймай Світ, то й ти не стомишся... Хоча втома - це саме те, що нам зараз потрібно.
- І далеко нам ще йти?
- Ні, скоро Він нас зустріне.
Подорожуючі зійшли з пагорбів, засаджених садами, в долину. Місце було мальовничим, на диво тихим та зда- валось зовсім безлюдним, хоч неподалеку проглядалось маленьке село. Дід та юнак йшли долиною давньої річки: час відвів її початок набагато вперед, але чаруюча краса долини залишилась.
- Та чи є тут де-небудь вода? Дуже хочеться випити свіжої водички.
- Подивись навкруги! Свіжо та зелено, незважаючи на таку високу активність Сонця. Тому вода тут повинна бути, і це ти вже ладен був відчути сам! Адже якраз до Води ми з тобою і прямуємо...
Десь тут нас і зустріне Господар цієї долини - Джерело.
- Так ми йшли на зустріч з Джерелом?
- Для тебе сьогодні буде добра нагода з ним познайомитись.
- А чому ви з самого початку не сказали мені про ціль нашої подорожі?
- Щоб не мав мети... Згадай про двох братів... До того ж втома та бездоганність руху по божому світу - перші кроки до Досягнення!..
- Яким же буде наступний мій крок? Я вже стомлений, і чекаю наступного завдання від Діда Знахаря.
- Наступним кроком стане твоє з Господарем знайомство. Та перш ніж знайомитися, треба очиститись. Ходіння пішки стомило тебе, виснажило запаси сил, і тепер ти годен більш якісно сприйняти "нові" дарунки від Природи...
- Це щось схоже на те, яким смачним для голодного буває сухарик?
- Потінням ти виганяєш з себе "відпрацьоване", а ноги при ходінні використовують старі запаси сил. А от враження від споглядання навколишнього світу - це ті нові Сили, що заміщують витрачені на переміщення. Ось тобі й свіженьке доповнення до техніки руху Характерника...
Характерник - це той, хто може проникнути в Суть, в Характер будь-чого... Чи то будь-кого...
А ось і мій Старий Приятель!
Дід підійшов до Кринички, складеної з дубових тесаних дощок. Мовчки торкнувя до тих тесаних руками дощок, неквапливо та ніжно, потім зачерпнув долонею води та випив її...
- Саме зараз ти маєш познайомитись з Господарем долини, з Царем Вод. Я піду та спочину на травичці, погріюсь на Сонечку, а ти поспілкуйся з Ним, пограйся з водичкою та відчуй Характер Господаря... Якщо він тебе прийме - то матимеш корисного Товариша: Господар Вод щедрий на дари...
- А що, можна отак просто з ним потоваришувати?
- Якщо він не має на тебе ніякого "компромату", то так і буде. Та не балакай лишнього, йди до Води! А я пішов спочи- вати.
Дід пішов спочивати на сонячну галявинку. Хлопець спочатку поговорив з Джерельцем, а потім, випивши трішки води, присів на рюкзачок біля вибігаючого з Джерела струмочка та став милуватись грою малесеньких Сяйв, відсвічуванням сонячних промінчиків на напрочуд кришталевих та живих гребінцях танцюючих хвильок...
То було настільки приємно та звабливо, близько серцю хлопчини після такої довгої виснажливої подорожі, що він нічого більше не говорив ні Воді, ні Силі, та й навіть думати не хотілось! Він просто радів... легко та безпечно...
Дід уважно спостерігав за станом свого учня. Так, хлопець був приємним для Господаря Вод... Йому розкрила свої обійми Сила Спорідненості... Дід це побачив, тому не заважав хлопцеві навіть своєю пильною увагою, щоб не перешкоджати своїми думками спілкуванню Хлопця та Води... Щоб не порушити їхній Діалог...
Дід перевів увагу на Сонце...

До вечірніх сутінків кожен з наших героїв наповнився своєю насолодою і вони знову "об'єднались" по дрозі до елек- трички.
- Будемо йти мовчки. Поговоримо в потязі. А зараз для тебе важливіше помовчати. Нехай враження знайдуть свої гніздечка в твоїй сутності... Хай формується Характер.
Так вони йшли мовчки. І тільки в потязі хлопець мовив:
- Я, на подив, не відчуваю в собі втоми. Так легко несли мене ноги, що якби це не був я сам, то ніколи б не повірив, що таке взагалі можливе!.. Хоч я й не познайомився з Джерельцем: мене здолала така втома, що я зачарувався грою води на Сонці, а потім взагалі заснув...
- Так то ж і було добре знайомство, хлопче! Твоя легкість, насолода та добрий сон - все то знаки того, що Джерельце прийняло тебе до свого Царства та показало тобі свої Скарби, свій Характер! Тепер ти можеш розраховувати на його постійну підтримку...
- Все так просто?
- Веселий ти хлопець! Це зовсім навіть не просто! Щоб мати таку довіру Господаря Вод - треба мати Чисту Душу... А очистити Душу від бруду - ой як нелегко! Ти заслуговуєш на те, щоб Води тебе любили. Сьогодні ти відчув вдячність від Вод... Коли тобі буде тяжко на душі, заслабнеш, ти можеш розслабити тіло, відпустити думки та пригадати ті миті, коли ти дививсь на Струмочок... Пам'ять буде тим місточ- ком, який об'єднає тебе і Господаря долини.
- І це надасть мені сил?
- Так, в залежності від того, наскільки ти будеш здатен сконцентрувати увагу на пам'яті... Тільки нікому не кажи про те, звідки ти набираєшся Сил... Угода з силою - справа інтимна... Ніхто інший не повинен знати тих Місць, де твоя сутність знаходить свою Радість... Звідкіля ти маєш Підтримку та Захист...
- Щоб ніхто мені не зашкодив?
- І тобі, і Силам... Та це не головне... Відносини з Силами подібні до відносин чоловіка та жінки: ніхто "третій" не має стояти поміж них, окрім діток... Коли щось робиш, роби одним внутрішнім променем... Одним!
- А як же цілісність?
- Це особливе поняття. Можеш змінювати місце свого фокусування уваги, але саму увагу не "розтрушуй" на непотріб... В іншому випадку не відчуєш музики руху, станеш незгарбним, неладним...
То вже й буде внутрішньою нещирістю, обманом...
Вода, синку, - наймогутніший очищувальний агент. Навіть не агент, а Сутність Очищення... Здавна про це знали й вміло використовували. Чиста джерельна вода - то вода Жива!.. В Знахарстві та Характерництві - добра сутність оздоровлення. І як напій, і як освіжувач тіла, його відновлювач... Я як тільки починав зцілювати людей, любив дуже після сеансів оздоровлення прати або мити посуд. Контакт з водою був і залишається для мене найкращим способом очистки від людських "негараздів", до яких я завжди причетний через свою діяльність...
Вода регенерує мій Дух...
- А пам'яттю про місця Сил користуєтесь?
- Зараз - ні. Чому? Намагаюсь знаходити Сили в собі... "Не турбуй без причини..." Та й коли тебе вже приймає Джерело, то в будь-якій калюжі ти Його бачитимеш...
Як в Царстві Рослин, де будь-яка рослинка - частка ланцюжка Царства, і образа будь-якої рослинки ображає самого Володаря...
- То треба бережливо відноситись до будь-якої води та вологи?
- Якщо тече кран - треба його полагодить. Інакше Джерельце про тебе не дбатиме! Не лий води без потреби...
Бережливість - таємниця Сил. Той, хто випрямляє криві гвіздки, - не помирає від металу!..
Подумай, порийся в моїх останніх словах. Там де-що приховав для тебе хитрий Дід...

Сила - в Зерні

Дід сидів під своїм улюбленим горіхом. На столі перед Знахарем лежало яблуко. Побачивши те яблуко, хлопець зрозумів, що дід і на сьогодні уготоував якийсь особливий показниковий урок.

- Доброго Вам дня, Діду! На сьогодні, бачу, на мене чекає "яблучний" урок.
- Як ти гадаєш, що саме цінне в цьому яблуці?
- Ви вже говорили, що яблука добре знімають гарячку з тіла при застудах. Тому можна вважати їх добрими помічниками для цілителя.
- То ж відповідай, чому саме так?
- Гадаю, прохолода... Хімічні властивості, аскорбінова кислота...
- Прохолодна Волога супротив Сухого Жару... Взагалі при різних видах хвороб, які пов'язані з застудами, важливе вологе повітря.
- Щоб легше виходили мокроти?
- Так, тому свіже прохолодне яблуко - добра протидія лихо- манці.
- А груша, слива чи мандарин?
- І то добре, та яблуко все ж краще... Тому що прийшло ще з Райських Садів...
- Біблейське, райське яблуко???
- Та все ж не про саме яблуко в нас буде розмова, а про те, з чого ті яблука являють себе в світ божий!
Дід допитливо глянув на хлопця.
- То що ж це таке є там в яблуці важливіше за свіжу поживну м'якоть?
- Зерно?
- Ось бач, знаєш, а невігласа з себе корчиш. Сам знаєш, що вся таємниця - в зернятках! В них же й ключик від кладової Сил!.. В них - задум Творця!.. Тому той, хто Знає, дуже бережно та з шаною відноситься до Зерен взагалі...
- З зерен вони черпають сили?
- І сили теж...
- Яким чином, магічно?
- Зовсім просто: вони їх з'їдають! Але не так, як це робиш ти та більшість людей.
- То як же вони це роблять, чи в них якісь інші зуби?
- Скажу так: їхні зуби терпеливіші, тому вони довго жують одне зернятко і п'ють Силу з його соків.
- То що ж тут такого особливого? Так багато хто робить!
- А ти сам, мабуть, плюбляєш сидіти на ліжку, жувати бутерброд та дивитись телепрограму? Чи дід не вгадав твоєї "насолоди"?
- Буває й таке. Хіба це не елемент житттєвого щастя?
- Я не засуджую такого "щастя", але той, хто полює за Силою, насолоду знаходить в бездоганності... Не "жере", а добре прожовує зернятко та смакує ним одним, може, хвилин п'ять!.. Вся увага - в зернятку! В зернятку, а не в телепрограмі! Тому те зернятко стає його частиною. А ще й Мудрости прибавиться! Характеру!
- Хто довго жує, той довго живе?
- І довго, і розумно, відповідально!..
- Ви ж, Діду, казали, що мудрість заходить до нас через ноги.
- Через ноги та кістки! Щоб терпеливо пережовувати їжу потрібні терпіння та самодисципліна. А терпіння - то доріжка до Мудрости!!!
- Ось тобі й маєш! От тобі дідова наука! Ходи більше пішки та довго пережовуй їжу, і станеш мудрецем! От дива!
- А ти не став дідові театру! Спробуй, і зрозумієш, що не так це й легко, як ти вже подумав! Але як би ти театрально тут не "викрутасив", все ж говориш істину: багато ходи ніжками та добре пережовуй їжу - і будеш довго та певно жити. В прогулянках ти насичуєшся враженнями, до речі, від кореня "вразити"! А під час доброго пережовування допомагаєш тілу мати цінну матеріальну основу. Та ще й приєднуєшся до Царства!
- До якого царства, Діду?
- А тут, синку, вибачай! До цих таємниць ти ще поки не доріс.
- Чому так? Я ж хочу знати якомога більше інформації.
- Підеш по ниточці, а назад не повернешся... Це тобі як Мухомора з'їсти замісто Опенька... Небезпечно, синку! Слабенькі ще твої ніжки та твій шлунок! Отож бо ходи побільше та жуй подовше!
- А коли вже ніжки мої стануть міцними, ви мені про те Царство повідаєте?
- Коли прийде час, тоді й повідаю, а поки запитуй щось простішеньке.
- Добре, питання "на засипку": чи можна вилікуватись од застуди всього одним яблуком?
- Дивлячись, наскільки бездоганно ти його використаєш. Якщо все зробиш бездоганно, то можна й оздоровитись лише одним яблуком.
- І в чому саме та бездоганність полягає?
- Перша умова: час, коли з'їсти яблуко. Друга умова: добре його розжувати, про що ми тільки-но вели мову. Третя умова: ретельно та уважно ввібрати в себе силу Зерняток!
- І виздоровієш?
- Зерно дасть стільки Сил, скільки тобі необхідно буде для того, щоб повернути добрий стан здоров'я. Почнеш здо- ровішати... Поступово! Це тобі не "чарівна паличка", якою махнув, та й маєш силу. Яблуко вкаже тобі Напрямок! Напрямок до Здоров'я. Тепер зрозумів?
- Ніби так.
- Треба бути вже досить сильним, щоб допомогти собі лише одним яблуком. Тому ти таку дідову науку поки що не використовуй в практиці. Адже ти скоро матимеш лікувальну практику, чи не так?
- З наступного року буде й практика.
- От і кажу тобі, що користуйся тими методиками, в яких певен, але про дідову науку не забувай! Прийде час, і ти це оціниш! Глибше зрозумієш і впевнишся в дідовій пра- воті...
- Та я й не певен в тих методиках, яким нас вчать в інсти- туті...
- То ти що, навіть не можеш розпізнавати три форми захво- рювання???
- Що то за форми, ану розкажіть!
- Розвиток, критична форма та "відступ" до виздоровлення чи то до хронічної форми... Розвиток захворювання супро- воджується погіршенням стану здоров'я. Що тут перш за все потрібно? Спокій, тиша, чисте приміщення та добрі умови. До всього цього - очистка: не їсти багато, але багато пити, бажано запарених трав'яних чаїв, щоб винести з тіла бруд та отраву, вивести нечисту силу... Та головне - це мало їсти, а то й взагалі нічого не їсти, особливо коли цього й не хочеться.
Апетит...
Бажання поїсти, синку, це сигнал про те, що критична форма минула, і що організм прагне здоров'я!
Тіло вже знає, що йому потрібно для оздоровлення та для боротьби з нечистою в собі силою, і потребує Ліків! От те- пер і слід дати тілу живу, чисту Силу! В нашому випадку - яблуко, спочатку м'якоть, потім - зернятка... Такий підхід швидко поправлятиме людину, вертатиме її до здорового діяльного життя!..
- Або ж переведе хворобу в хронічну форму!
- Якщо не вивести всю нечисту силу та недостатньо внести Живої! В такому разі хвороба затаїться.
- А що робити, коли дуже висока температура тіла? Це ж небезпечно!
- Люди розтирають тіло розчином оцту в прохолодній воді, або ж кутають в мокре простирадло та добре вкривають ковдрою. Холодний компрес на лоб... Добре випити чай з ромашки чи з тертою калиною... Та є ще одна хитра штучка! Ти де просушуєш прання, коли живеш в Києві?
- На балконі.
- Коли вносиш його в кімнату, відчуваєш свіжість та силу, що йде від нього?
- Мабуть, те відчує кожний.
- То й є Сила! Вона й буде добрим рятівником тому, хто лежить в гарячці! Потрібно взяти два махрових рушника та вивісити на подвір'ї чи на балконі. Потім одне занести і покласти біля голови хворого. Через кожні пів години треба їх міняти місцями. Одне буде віддавати хворому Силу Свіжості, а друге наповнюватись цією Силою... Чим частіше їх міняти місцями, тим скоріше наш хворий одужає! Тим скоріш втече нечиста сила...
- А чи не краще відкрити вікно чи балконні двері?
- І нагородити заслаблого запаленням легенів! Запам'ятай! Ослаблу людину треба вберігати від продувів холодним повітрям та від переохолодження ніг!!! Волога - добре, коли в міру. А коли її забагато - то може страшно нашко- дити!!! Все, що надміру - те є отрава! Я тобі вже це казав. Та дивись, не треба “переборщити” й яблуками, а то буде отруєння... Не ганяй за Силою, її не взяти силоміць!.. Краще прагни до Мудрости, в ній - Терпіння та Міра...
Вона дає Достаток...
- Так чого ж ви самі так багато про Силу говорите!
- Сила - необхідна! Тільки з Силою й можна подолати Шлях до Мудрости. Без сили той Шлях не пройдеш. Але ж і надмірно "бавитись" полюванням за Силами - то є самогубство, бо вона, Сила, хитра, сама спихне тебе в Прірву, тільки п'ятки мелькнуть...
Так що дивись, будь обережним!

Учень та Майстер
 

— Діду, в чому різниця між учнем та майстром?

— В Необхідності та Ініціативі. Учень не повинен призначати ціну за свою роботу, а от Майстер зобов’язаний це зробити!

— Чому так?

— Учень не може знати напевне, як буде виконана робота, вдало чи ні, а от Майстер — знає! Учень ризикує нашкодити, Майстер — ніколи не нашкодить! Майстер діє бездоганно, по закону!

— Але ж і учень може виконувати роботу по тому ж закону?

— Учень, який живе по Закону — то вже не учень, а Майстер!

— І як визначити ту межу, за якою учень стає майстром?

— Майстер не має внутрішніх сумнівів щодо своїх дій, він діє бездоганно з повною впевненістю в щирості своїх намірів та діянь! Учень такої впевненості мати не може, тому з певним острахом сповіщає “замовнику” ціну своєї роботи. Чому так? Тому що вирішує свої питання “методом тика”... Адже цілитель і його пацієнт пов’язані між собою Ниткою Спорідненості! Ніби як ті наші Кат та його Жертва. Один — в пошуках здоров’я, другий — в пошуках ключиків до майстерності зцілювати людей... Але як тільки цей Ключик знайдено, то настає Критичний Момент! Відтепер не учень шукає собі Діло, а Діло бігає за тим, хто ще вчора був Учнем! Хто вміє — до того приходять!!! Затям це собі, хлопче!!! А хто не вміє, той вчиться! Сам розшукує для себе “кроликів для дослідів”...

— Але ж це небезпечно! Страшно потрапляти до такого учня під скальпель!

— А чи буває інакше??? Таке життя, синку... Іншого не маєм... Знову той же Кат зі своєю Жертвою... Кому дано померти, той попадає під ніж поганого лікаря... Чи то під “отраву” необачливого терапевта... Та не святі горшки ліплять! Прийде час, і Учень, завдяки прагненню до досконалості та терпінню в науках, стане Майстром! І тоді він буде пишатись своєю Долею! Долею Спасителя!..

— Як хірург Амосов?

— Є в Амосова  чудова книга “Думки та Серце”, де він дає відповідь на твоє запитання. А ще Булгаков... Життя істиного Лікаря — нелегке...

— Але ж до чого тут те, що майстер сам повинен визначати ціну за свою роботу?

— Про це ти повинен сам був здогадатись, хлопче. Чи то мої уроки пролітають мимо твоїх вух? Платня — то жертва. Коли ти ще учень, то між тобою та твоїм пацієнтом виникає взаємообмін силами; ви один одного підсаджуїте на наступну сходинку Життя. Ти віддаєш своє здоров’я, він же повертає тобі досвідом та вмінням. Майстер — самодостатній, і він вже не чекає ні досвіду, ні вміння, адже вони вже є часткою його сутності!.. Тому він надає свої сили потребуючму в обмін на його майно, яке є певною жертвою. Майстер бачить степінь захворювання людини і може визначити рівень необхідної жертви, якої буде достатньо, щоб людина змінила життя на краще.

— Це я розумію, але якщо учневі дають платню, то що робити?

— Як дають, то бери... Якщо тобі що-небудь дають з власного бажання, то таке завжди слід брати не вагаючись, адже то потрібно перш за все тому, хто дає!

— І навіть коли це дуже коштовна річ?

— Хоть половина царства! Бери й не вагайся! Зумій лише добре розпорядитись тією річчю.

— Це так важливо?

— Ми вже про це говорили. Доброму фахівцю не обов’язково тримати руку над хворим чи то втирати цілющий бальзам. Він здатен допомогти, лише прийнявши дар. Але завдяки правильному, розумному використанню того дарунка-жертви він здатен зцілювати людину на будь-якій відстані!

— Це телепатія?

— Про телепатію ми поговоримо іншим разом. А над тим, що я тобі тільки-но сказав, подумай. На базі моїх пройдешніх уроків ти сам здатен відповісти на своє запитання. Хоча...

— Знову якийсь фокус?

— Фокус в тім, що степінь подібної допомоги залежатиме від особистої Сили того, хто використовує такий спосіб дії. Та ми ще про це будемо багато говорити, синку...

— А як ви відноситесь до того ж масажу?

— То добре діло! Якщо масажист має любов до людського тіла та виконує роботу з бажанням — результат завжди буде вражаючим!

— А якщо пацієнт не подобається масажисту?

— В кращому випадку — не допоможе. А то й нашкодить!

— А сама техніка масажу має значення?

— Звісно, та все ж емоційний стан масажиста тут важливіший... Треба любити тіло!!! Хороший масажист — це Скульптор! Він не тільки “мне” тіло, він його ліпить! Виліплює Здоров’я та Красу! Він здатен не тільки оздоровити, але й поліпшити, удосконалити тіло свого пацієнта.

— І це реально?

— Якщо любить Тіло, то реально. Добрий масажист — це Скарб! І з цим погодяться всі, хто відчув на собі силу та ніжність таких рук... Хороший масажист — то є і Скульптор, і Актор, і Душа...

— Ви так високо цінуєте масаж???

— Адже через цю процедуру до тіла входять Дідові Бальзами! Я ж, як-ни-як, Посол від Царства Рослин! І тому Дідові Бальзами в добрих руках — велика Міць!

Дай Боже тобі, хлопче, “погладити” рукою Світ Тонких Сил, і тоді ти зрозумієш діда, і побачиш, відчуєш, яка Пречудна Душа Людська в своїй Щирості та Довірливості...

Людина насправді значно краща, аніж можна про неї подумати, вперше побачивши... Та й не дарма кажуть, що створена Людина по Божій подобі!..

За своє некоротке життя я, синку, не зустрів ще жодної людини, за “маскуванням” та “накипом” якої я не узрів би відлуння Щирої та Благодатної Душі!!!

Звісно, те відлуння буває дуже кволим, заглушується мішками нечистот, лінощів, заздростей, злости та лицемірства, але воно є!, воно вибивається на світ божий! А коли воно є, то є й можливість звільнити йому дорогу, очистивши її від Неуцтва та Злости!

— Не вірю, Діду! Яка ж людяність була в глибинах фашистських катів?

— От і думай, хлопче... Не так все гладенько... Є ще Дух Справедливого Суду...

Не спіши з висновками... Подивись, як проростає зернятко. Та чи знайдеш ти де Зерно, яке випустить Пагін і Корінь, не знищивши свою цілісність???

Смерть, синку, — то є продовження Життя в новій якості... Світ Справедливий... Не запутуй себе філософіями, а краще придивись до зернятка: помирає зернятко, а народжується Колосок!!!

То ти назовеш землю “інквізитором”, яка згноїла зерно та зростила Колос???

То ж думай, синку, та вчись! Вчись все робити щиро... Не “хіміч”, не плити сіток, не тікай від Дня і Ночі, а СПОГЛЯДАЙ...

продовження книги

вихід на Головну * вдячність за Знання * школа Характерника * перехід в російськомовну версію Сайту