Повернутись в Зміст * Замовити Книгу *

 

Інструмент -
продовження Руки Майстра


 

Знову бачимо діда під своїм горіхом та з різцем в руках: дід щось творить...

Ще з молодих років здружився дід з Різцем, та час не затьмарив їхніх добрих стосунків.

 

— Дивлюсь я на вас, та й слинку ковтаю, хочеться й собі щось створити. Може, дасте, і я спробую щось “викроїти” з дерева.

— Зачекай, зараз я принесу тобі різця.

Дід пішов до сарайчика та повернувся з залишком від кухонного ножа, поїденого іржою та зламаного навпіл.

— Зроби з цієї “заготовки” різець та й твори на здоров’я!

— Я гадав, ви дасте мені справжнього різця, а ви з мене насміхаєтесь!

— То, може, ще й вирізати за тебе якусь фігурку? Ні, хлопче! Майстер сам готує собі Інструмент!

— То я ж не майстер.

— А навіщо тоді до мене прийшов? Вчитись чи балуватись?

— Слухаюсь та повинуюсь!!!

— Отак буде краще. В майстерні знайдеш лещата, рашпілі та точильні камені.

— Хлопець за годину вправився, сів біля діда і почав “ковиряти” своїм “різцем” березову паличку.

— А чому саме майстер повинен сам готувати собі інструмент?

Інструмент — продовження руки Майстра! Тому він повинен бути рідним, близьким до свого господаря, ніхто з посторонніх не повинен до нього торкатись! Майстри не люблять, коли будь-хто чіпає їх інструмент!

— Чому так?

— Для Майстра його Інструмент — живий. Тому він бережливо відноситься до нього, з пошаною та повагою! Та чи може будь-хто інший до нього так ставитись???

— Як до ліпшого товариша?

— Як до товариша, а то й як до рідної дитини! Тому й не хапайся за чужі інструменти, як би тобі того не кортіло, тому що здатен нашкодити!

— Тепер розумію, чому водії автомобілів не люблять, коли хтось чужий сідає за їх кермо...

— Кожен Майстер шанує свою Зброю...

— Інструмент — це Зброя?

— І Зброя, і джерело Сил... Для чого, гадаєш, я ріжу цей кусок сухої деревини??? Для того, щоб жити! Для того, щоб спілкуватись з Деревом, обмінюватись думками, виводити з себе свої наміри, втілювати задуми та спочивати душею... Інколи — навіть для сповіді...

— Але ж ви по ньому ріжете!

— А так пропало б в канаві, чи згоріло б в плиті... Може, краще цьому кусню деревини стати шаховою фігурою?.. А, може, і в канаві від нього буде не менше користі...

— А що в канаві?

— Та ти ж студент! Сам повинен знати, що в канаві ця гілка годувала б мікроорганізмики, збагачувала б грунт, годувала б собою коріння живих деревець чи то міцелій грибочків... Хоть круть, хоть верть, а все ж буде смерть!.. Куди не поверни, і кругом буде користь...

— Як і від війн?

— Від війн — теж своя користь... Та не забігай так далеко, повертайсь до Різця, хлопче. Адже різьблення по дереву з’єднує дві сили — Царство Рослин та Царство Металів!

Синку, синку! Дай Боже тобі це зрозуміти! Коли згодом навчишся гострити Різець каменем, коли зробиш з нього бритву, тоді й наблизишся до Царства Мінералів!..  А якщо зможеш ввійти в глибини, то пізнаєш і таємницю Леза... Чув про Дамаську сталь??? Та будь обережним, не порань руки!

— А якщо поранюсь?

— Тоді думай, шукай помилку!

— Рівняти старі гвіздки?

— Так, рівняить гвіздки і не розкидати без користі металічних предметів... Бо інакше Володар Мінералів не дасть тобі перепустки до свого Царства!..

— Як в казці, як казкар мовите...

— Що казка, що життя, для діда вже нема різниці, хлопче. Тож знай, що той, хто випрямляє криве та з непотрібу створює користь, в пошані у Володаря Мінералів, а то добрий дарунок від Світу, повір мені!

Та ж бо не зупиняйся, коли маєш добре Лезо, йди далі. Шукай Деревину! Не вбивай живого, а йди на пошуки сухого! А то ще Володар Рослин тебе покарає, коли не послухаєшся діда і зріжеш живе деревце!

— А як він може мене покарати?

— Забере Силу! Тому шукай сухі дерева, “мертві”. Коли з “мертвої” деревини ти виготуєш щось потрібне в житті, то цим оживиш ту деревину. І за таку роботу Володар Рослин буде тобі вдячний! Це як цілительство...

— Ви таким чином зцілюєте і людей, і рослин?

— Та ще й метал, синку. Ти вже встиг про це забути.

— А як же метали можна оживити, адже вони завжди “мертві”?

— Ти працюй, і спостерігай! Коли лезо Різця створює певний образ, воно поєднується з тим образом, стаючи Провідником між Матеріалом та Задумом Майстра. Тепер втямив?

— То що, і мій сьогодні створений Різець теж оживає в моїх руках???

— Він стає частиною тебе самого...

— Тоді те ж саме можна сказати про будь-яку річ, яку ми тримаємо в своїх руках.

— Звісно, так. Все, з чим ми контактуємо, стає провідником нашого Задуму в Життя.

— Тому й можлива психометрія?

— Тому можливае саме Життя! Та знову ж не спіши поперед батька в пекло, краще відчуй Деревину та потоваришуй з нею.

— А яка деревина вам більше до вподоби, Діду?

— Хитрувате питаннячко ти мені задав!.. Та мені подобається всяка деревина... Я ж не ділю світ на “подобається” чи “не подобається”, тому й не можу тобі відповісти на твоє запитання... Люблю працювати з Березою та Горіхом, але повторюю: я їх не виділяю! Так як не раджу думати, що виділяю Звіробій серед Трав... Просто вони мене шанують... Тому я частіше з ними спілкуюсь, аніж з іншими сутностями Царств... Але я не виділяю їх!!! Для мене все в цьому світі одинаково важливе, чи то одинаково пусте... Ось тобі й дідова Загадка!!!

Дід сидів та про щось думав... Хлопець більш нічого не запитував, вважаючи “урок” на сьогодні завершеним. Та Знахар знову мовив.

— Вір мені, хлопче, але й не вір... Любити чи не любити, що це таке??? Той, хто скаже “не люблю”, може мати до тебе більше душевного тепла, аніж той, хто скаже, що любить тебе... Суворість — це не є холодність... В суворому серці часто криється Велика Любов; тому вона й криється, що не кожен здатен її зрозуміти та не скривдити, тим більш коли це любов Сивого Знахаря... Я вже казав тобі, що образа — могутня зброя!..

Тому, синку, Старий і ховає свою любов до Світу, щоб, боронь Боже, її не скривдили, а то... Біль Старця — то Біль Землиці! Сила за нею — неміряна, рушійна, руйнівна! Тому й треба Дідові витримка, щоб не зруйнувати Світ!..

Завжди поважай Сивину та Старовину, синку...

 

Дід звівся, “хруснув” кістяком, витягнувшись, як молодий бравий кіт, та й помандрував до хати, залишивши молодого хлопця під горіхом думку гадати та Світ Тонкий пізнавати...

 
Вчись БАЧИТИ Життя

На лісовій галявині сидять дід Знахар та його учень. Студент трудиться, вирізаючи щось різаком на березовій паличці. Ось свічка... Ось голова Птаха з гілкою в дзьобі...

- Що ти там витворяєш, ану покажи дідові!
- Та я й сам не знаю, що вирізать... Ось вийшла свічка та голова птаха...
- Мав би Силу, то бачив би в своїх роботах значно біль- ше, аніж бачиш зараз...
- Ви це про що?
- Людина в творіннях зображає свою Долю... В символах, які виходять з сутності - Минуле та Майбутнє. А "теперішнє" криється в твоєму нерозумінні, але певному відчутті свого Майбуття...
- А ви мені можете розтлумачити те, що я тут сьогодні "нацарапав"?
- Не спіши, синку! Час сам тобі все те розтлумачить... Але ж тобі сподобалось спілкування з Деревиною та Різаком?
- Ще й як! Це заняття мене таємниче зачарувало...
- Дерево хоче тебе викрасти...
- Як колись Вітер на пагорбі?
- Все, що зачаровує, має ціль викрасти, заманити в свої Володіння та затьмарити так, щоб ти вже не знайшов шляху до рідної неньки!..
- Щось схоже на наркотик?
- Тому будь обережним!
- Але ж ця частка дерева вже "нежива"!
- Зараз вона не жива, але ж колись вона була живою, і зберігає себе в Пам'яті! А коріння цієї берізки, можливо, живе до сих пір!..
Та ж Пам'ять! Пам'ять, синку, не помирає...
- Це ви про що, Діду?
- Я про те, хлопче, що ця Деревина, над якою ти твориш свій задум, має Пам'ять. Пам'ять про своє минуле життя та про свої корені!.. От Характерники це добре викори- стовують, тому й витворяють всілякі чудеса!..
- І як же вони ту Пам'ять використовують?
- Так, як і ти... Тобі приємно, деревина тебе зваблює, насолоджує, а тим ділиться з тобою своїми спогадами... Таким чином можна й оздоровлювати людей!
- Вирізуючи символи???
- Не тільки. Там, де лежатиме твій "витвір", буде й галя- винка теплоти та життєдайної сили.
- І ця "галявинка" допоможе хворому?
- Звісно, якщо та галявинка втілюватиме теплу Силу.
- І може повністю вилікувати?
- Це, синку, залежатиме від твоєї здатності поєднати Різак та Деревину, здружити їх між собою. Та оживити!
- Але ж це важко!
- І важко, і не важко... Якщо ти з задоволенням створив ту річ, то ти вже вдихнув в неї життя!
- Але якщо мені зробити це було нелегко?
- Таке буває тоді, коли ти не зміг їх поєднати між собою або невчасно до них наблизився...
- А як ще можна використовувати такі "саморобки"?
- Як зброю та як талісмани. Так живуть Характерники, в цьому їх шлях...
- Як саме?
- Туди тобі свій носик ще ранувато сунути, хлопче! Про це розмова буде ще не скоро...
- Ну добре, але тоді скажіть мені, Діду, чи то є яка користь в набиранні сил від дерев, коли люди стають спинами до стовбура та споріднюються з ним?
- А ти як гадаєш? Чи не таким же чином ти потоваришував з Джерельцем? Так люди набираються від дерев вегета- тивних сил.
- Теж за принципом дифузії?
- Як і все в цьому світі... Прямий контакт з деревом, чи то за допомогою рук, чи то притиснувшись спиною, - найкращий спосіб запозичення Сил. Тому й методика лікування накладенням рук - найдієвіша та найбільш ефективна в лікуванні багатьох захворювань.
- Та коли ж ви мені вже почнете про це розповідати, Діду?
- Не спіши, життя саме вирішить, коли і що робити.
- Добре, зачекаю... Але як мені бути, спілкуватись з Деревиною через Різак чи краще "обіймати" дерева?
- Як тобі краще... До чого лежить серце... Але ти маєш знати одну особливість: деревце ділиться силою тільки влітку, не бажає це робити весною та осінню, а зимою!.. - Боронь Боже!!!
- Чому?
- Щоб ти сказав старому діду, якби він розбудив тебе серед ночі для того, щоб розповісти свіженького анекдота?
- Зима - це ніч?
- Про це тобі слід добре пам'ятати! Коли я ще був таким, як ти, то багато спілкувався з деревами. І ось одного разу взимку, раненько піднявшись з ліжка, вийшов на двір та й підійшов до свого горіха. Ну, думаю, привітаю деревце та поспілкуюсь з ним. І тут!.. Воно заговорило!!! "Стій, - мовило дерево, - не буди мене!" Я аж закляк... Та втямив, який Урок дало мені те дерево, а я ж намагався "вчворити" таку дурницю! Я збагнув, що мій дотик підняв би Силу дерева від коріння до стовбура. Але ж корінь береже Силу від холодів! Я пішов би в теплу домівку, а корінь втратив би частку своєї Сили, яку він береже для весняного пробуд- ження та подальшого зростання...
- Але ж ви б стали сильніші, перейнявши силу дерева?
- Ні, синку, таке роблять лише нечисті силою... То є Магія Насилля. Але оскільки для мене приємніше товаришувати з Царствами, то я не маю права шкодити їм, порушуючи закони їхніх Володінь. Це і є Характерництво...
- А якщо людина не знає тих законів?
- Тоді вона не знає й істиних причин своїх хвороб та злид- нів. Такі люди випадкові для Царств Природи, і ніколи не мають від них підтримки.
- А зашкодити Царства можуть таким людям?
- Якось цілеспрямовано, може, й не зашкодять. Але, йдучи лісом, можеш заблукати... Та чи знайдеш вихід??? Якщо сильно нашкодив Світу - то ризикуєш і не вийти з того лісу!
- Щось не віриться мені в ваші байки!
- Тому ти ще й не живеш повним життям, що не віриш! Не бачиш навколишнього Життя! А Життя, синку, воно скрізь! І завжди! І у всьому! Все сплетено тонкими ниточ- ками Спорідненості!..
- Ви часто говорите про ці "нитки", що ж це така за штука?
- А ти подумай, мізками "пошевели", яка спорідненість між такими явищами: "стусан" під бік, електродвигун, атомний реактор, сновидіння та думка. Це тобі "домашнє завдання". А тепер-но йди та знайомся з Деревом. Літо - найкраща для цього пора.
- Яке дерево порадите?
- Це твій вибір, хлопче. Я тобі тут не порадник!
- А чому весна та осінь для цього небажані?
- Ти - майбутній лікар, і про таке запитувати соромно! Весна - це ранок: Деревце прокидається від сну і потребує Сил Сонця, Вологи та Тепла. А осінь - час підготовки до сплячки: Деревце стомилось, і не бажає, щоб його ніпрощо турбували.
- А є якась метода, яка забезпечувала б постійний зв'язок з деревами?
- Добре запитання. Весною допоможи їм збутись засохлого гілля, звільни від рослин-паразитів. Восени ні в якому разі не згрібай впалого листя! Воно є ковдрою для коріння, а весною - поживою для гілля та листочків.
- А взимку?
- Взимку - плоди й кісточки з плодів, сушені трави. Це своєрідний "телефонний зв'язок" в Часі... А ще - пам'ять!
- Як я пам'ятаю те Джерельце?
- Пам'ять про Місце, де тобі було Добре...
- І ці простенькі поради при їх використанні забезпечать Життєвою Силою?
- Не дивуйся, хлопче. Все Істине - завжди просте. В тому й Таємниця: Перлини Життя лежать у нас під ногами...
Людське Невігластво дере свого носа догори, а за тим задра- ним носом нічого не побачиш, і певно не знатимеш, що під ногами - ЖИТТЯ!
Життя, сповнене як Загадок, так і Розгадок; як Трудів, так і Задоволення їх результатами та врожаями; як Поту, так і Радості; як Перешкод, так і Досягнень!
Тепер іди та Живи! Здіймай погляд в Небеса, але й Землиці не цурайся!
Бо ж ти Її Син, Її НАДІЯ і ОПОРА!..

 


*продовження книги - колись буде :)

 

вихід на Головну * вдячність за Знання * школа Характерника * перехід в російськомовну версію Сайту