*
конкретні рецепти оздоровлення (російською мовою)
*
конкретні рецепти оздоровлення (російською мовою)
(Автор - Богдана Гриневич)
Первісні люди, освоюючи місця проживання, досліджували й місцеву флору, знаходячи для себе рослини, які мали як цілющі, так і смертоносні властивості. Так і з’явились перші ліки.
Перш за все люди боролись з відчуттям болі... Для знеболювання та підвищення життєдіяльності населення Східної Азії використовувало чай, Африки — каву та горіхи кола, Центральної Америки — листя мате, індіанці Амазонки — гуарану. Згодом у всих цих рослин було знайдено об’єднуючу речовину — алкалоїд кофеїн. Так завдяки природній спостережливості, перевіреній роками та тисячоліттями народній мудрості починаються витоки предмету фітотерапії.
Вже перші народи, які жили задовго до нашої ери, — шумери, асирійці, вавілоняни — мали великі пізнання в використанні лікарських рослин, про що стверджують клинописні тексти. Але найбільш широкі викладки з цього питання в регіонах Ближнього Сходу знаходимо в греків.
Гіппократ (460 — 377 р. до н. е.) написав твір “Corpus Hyppokratium”, де описав більше ніж 230 лікарських рослин, що використовувалися в лікуванні в ті часи.
В давньому Римі спеціалістом в цій сфері був К. Гален (131 — 201 р. до н. е.), який започаткував екстрактові препарати, які сьогодні відомі як галенові.
Також з давнини йде інформація про використання рослин в Південно-Східній Азії, особливо в Китаї. Китайська медицина вважається найбільш давньою: ще за 3000 р. до н. е. в Китаї використовували 230 лікарських і отруйних рослин. З появою письма цей досвід був занесений в “Книгу про Трави” (“Бень-цао”).
Індійська медицина теж має свою оригінальну філософію та асортимент ліків, які базуються на травах. “Аюр-веда” дає відомості про більш як 700 трав, використовуваних у лікуванні, про що яскраво було описано доктором Сушрута (шосте століття до н. е.).
На базі індійської виникла й тібетська медицина, книга “Жуд-ші” (“Сутність цілющого”), яка викладена на базі “Аюр-веди”.
Досить великий слід в цей предмет внесли арабські вчені-медики. Найбільшу популярність має син таджикського народу Абу Алі-Ібн Сіна із Бухари, який жив в 980 — 1037 роках. Його книга “Канон лікувальної справи” став надовго популярною книгою як арабів, так і європейців. Два томи книги (2-й і 5-й) повністю присвячені лікарським рослинам, яким автор приділяв найбільшу увагу в методах оздоровлення.
В ті часи в Європі рівень медичних знань був низький. В основному йшли “арабським” шляхом і завозили рослини з арабських країн. Та все ж підхід знаменитого вченого Парацельса (1493 — 1541рр.) дав початок вивченню хімічного складу лікарських рослин. Так було покладено новий напрямок у фітотерапії — аналіз хімічного складу рослин та пошук “діючих” агентів цих речовин.
Що стосується наших земель, то Трипільська Культура має глибокі корені свого розвитку. Культура, яка являла себе як землеробна, використовувала рослини і як основу харчування, так і виготовлення з них одягу; також лікування травами, оліями з квітів та виготовленням сури (сьогоднішній йогурт). Сура виготовлялася з молока і трав. В молоко клали цілющі трави та ставили на сонці зкислятись. Цей процес називався сурожінням. Напій був дуже корисним і допомагав при багатьох хворобах.
З привнесенням на територію України християнства було певною мірою притиснуте народне знахарство та використання народних методів лікування, але... Тактичний хід старців давньої Русі зміг певною мірою в Православії замаскувати родинну Трипільську Культуру і зберегти Звичаї народу, заодно і в церкву пронести використання рослинних олій як унікальний діючий зцілюючий фактор.
Цитата з книги “Житие, Пророчества, наставления Преподобного Серафима Саровского”:
“Много различных исцелений совершил над тяжко больными преподобный Серафим, многие из них записаны, другие остались записаными лишь на скрижалях сердец облагодетельствованных им; в кратком сказании о жизни угодника Божия недостало бы им места. Во всех этих случаях старец, как мы о том упоминали, имел обычай мазать больных маслом из лампады, горевшей пред его келейной иконой Богоматери — Умиления, и когда его вопрошали, почему он это делает, отвечал:
— Мы читаем в Писании, что апостолы мазали маслом и многие больные от сего исцелялись. Кому же следовать нам, как не апостолам?
И помазанные преподобным больные получали исцеления.”
Щодо давньої Росії, то дієво це питання було поставлено Російською Академією наук, створеною в 1724р. Але й тут була слабкість: весь час використовували виключно імпортовані лікарські рослини. І вже тільки при соціалістичній владі було взято курс на дослідження своїх вітчизняних лікарських рослин.
Останніми роками уже на території України пішов повальний штурм розвитку народної медицини. Нехай це стихійно виглядає, та все ж являється кроком до знаходження діалогу між світом Людей та світом Природи.
Маємо надію, що сьогодення зробить свій вірний вибір, і люди примиряться зі світом Природи, будуть її шанувати, а за це трави нашої землі будуть поїти нас оздоровчими чаями та зцілювати життєдайними оліями і насолоджувати приємними ароматами.
Носіями терапевтичної дії лікарських рослин являються деякі хімічні речовини, які містяться в цих рослинах і являють собою продукти життєвих процесів — метаболізму, обміну речовин в рослинних організмах. Активні речовини можна розділити на речовини, які мають активну фізіологічну дію на живі організми.
Алкалоїди — це продукти обміну речовин переважно деяких зелених рослин, які характеризуються наявністю азоту в молекулі, а також в багатьох випадках сильною токсичною дією на живий організм. Як правило, в рослинах вони зв’язані у вигляді солей органічних кислот, які рідко зустрічаються в вільному вигляді. Більшість алкалоїдів — прозорі кристалічні речовини без запаху, чутливі до підняття температури, при якій вони розпадаються. Рідко в рослині представлений тільки один алкалоїд, звичайно це буває комплекс хімічно об’єднаних речовин. Як правило, алкалоїди містяться в усіх органах рослин, але перш за все в органах з високою активністю обміну речовин. Вважають, що найбільший процент алкалоїдів рослини містять під час цвітіння і спочатку періоду цвітіння. В наш час відомо вже декілька сотень алкалоїдів. Першим був відкритий основний алкалоїд опію — морфін. Пізніше із рослин були виділені також стріхнін (1808), хінін (1820), коніїн (1827), нікотин (1828), атропін, гіосциамін, колхіцин (1833) та ін..
Алкалоїди впливають на гладку мускулатуру, припиняючи її спазми. Вони широко використовуються в терапії внутрішніх захворювань.
Дубильні речовини — продукти рослинного походження, які розчиняючись в воді і спирті, утворюють колоїдні розчини, сполучають білки, спричиняють їхню коагуляцію, володіють властивістю до полімеризації. Мають властивість хімічно сполучатись з амінокислотами протеїнів, які містяться в шкірі тварин. При окисленні дубильні речовини приймають темний колір, а також вже не мають властивості розчинятися в воді, перетворюючись в фізиологічно неактивні продукти окислення і конденсації, втрачаючи свою лікарську дію. В зв’язку з цим, при довгому зберіганні, рослиннолікарська сировина, яка містить дубильні речовини, втрачає свою активність. В більшості випадків дубильні речовини виробляються дводольними рослинами; однодольні мають дуже мало дубильних речовин. Терапевтичне значення дубильних речовин виявляється в їхньому в’яжучому значенні, яке сприяє відновленню тканин при пораненнях, а також при запаленнях слизової оболонки. В лікарській сировині дубильні речовини містяться як основні активні речовини, наприклад, в дубовій корі (Quercus robur), чорниці звичайній (Vaccinium myrtillus), або як компоненти, які супроводжують основну активну речовину, підсилюючи її дію, як у м’яти перечної (Mentha piperita) і шалфею лікарського (Salvia officinalis).
Ефірні олії — органічні, рідкі, літучі з’єднання, зазвичай мають приємний запах. В рослинах вони знаходяться в більшості випадків в спеціальних ефірноолійних клітинах і не беруть участі в процесах обміну речовин. Їх відносять, по відношенню до їхньої фізиологічної ролі, до вторинних продуктів метаболізму і виділень, які вже активно не вступають в первинний процес обміну речовин. Під дією світла і кисню вони легко окислюються. Ефірні олії переважно рослинного походження. Властивістю до їх синтезу володіють вищі рослини. Для деяких сімейств рослин зміст ефірних олій є характерною рисою. До них належать соснові (Pinaceae), рутні (Rutaceae) і губоцвітні (Lamiaceae).
В фармацевтичному відношенні ефірноолійні речовини володіють багатосторонньою дією, перш за все дезинфіційною. Вони припиняють розвиток патогенних мікроорганізмів; цією властивістю володіють насамперед ефірні олії, які містять спирт.
Деякі ефірні олії подразнюють шкіру, що при більш інтенсивних дозах може призвести до запалення і пухлин. Однак, терапевтичні дози викликають інтенсивне кровопоповнення, завдяки якому викорстовуються в якості противоревматичних втирань.
Фармакотерапевтичні властивості Лікарських Рослин
Ми розглянули основні діючі речовини лікарських рослин. Тепер розглянемо їх корисні властивості для людини.
Перша форма використання лікарських рослин — трав’яні чаї. Головна дія таких чаїв — здатність діючих речовин розчинятися в воді та входити в кров’яне русло через органи травлення. Кожна лікарська рослина має свої особливості у використанні, та гололовне, що вони роблять — це очисна функція завдяки своїй здатності допомагати організму виводити з нього продукти метаболізму через сечу і жовч.
Існують певні умови приготування таких чаїв. Тільки правильно приготовлений чай містить оптимальну кількість активних речовин. Чай потрібно готувати з відповідної дози сировини і води, нагрітої до температури, якої потребує дана активна речовина.
Перш за все, декілька слів щодо дозування сировини. Поширена неправильна думка про те, що з великої кількості сировини можна приготувати більш діючий чай. Висока концентрація активних речовин може спричинити дію, протилежну до очікуваної, і зашкодити хворому. Тому не слід збільшувати кількість сировини при готуванні чаю вище дози, перевіреної і підтвердженої на практиці. Слід запам’ятати, що повна чайна ложка (не переповнена) містить 1,5 — 2 грами чайного збору. Столова ложка містить близько 5 грамів чайного збору.
Наступною формою використання лікарських рослин є ефірні олії. Основна їх дія — психорегулююча. Активні елементи ефірних олій діють на наші рецептори, завдяки чому здатні змінювати психічний стан організму, певно діючи через такий шлях на весь загальний стан людини. Є ефірні олії, які збуджують, а є такі, які навпаки заспокоюють.
Особливо цікавою є дія жирних олій лікарських рослин. На цьому факторі ми зупинемось, розглянувши дію на організм людини “Бальзаму Гриневича” — натуральних олій, які виготовляються з живих квітів за спеціальною технологією, запатентованою і вже випробуваною на практиці протягом двадцяти років самим автором бальзаму та його багатьма прихильниками.
Ось, наприклад, деякі види Бальзамів та їхня дія на організм людини.
РБ (Звіробій)
Універсальна сечегінна, протизапальна, антисептична та антибактеріальна дія, сприяє зникненню тканинних ущільнень і регенерації тканини. Головна фарбуюча речовина — гіперіцин. Гіперіцин підвищує чутливість шкіри щодо шкідливих дій світла. Добре діє на нервову ситему та регулює менструації. Використовують також як внутрішнє для лікування виразки шлунку.
Р (Ромашка)
Покращує стан слизових оболонок, послаблює алергічні реакції, дезинфікує і заспокоює, сприяє відновленню функцій легенів і жіночих органів. Протисудорожне, також діє проти екзем.
Т (Деревій)
Сприяє відновленню функцій системи травлення. Кровозупинна дія. Збуджує та посилює секрецію шлунку. Добре загоює рани.
Д (Душиця)
Сприяє покращенню системи травлення, відновленню функцій жіночої гормональної сфери. Справляє чудову косметичну дію, завдяки якій шкіра стає ніжнішою. Сприяє відходу мокрот з органів дихання та покращує травлення їжі. Знімає головні болі.
П (Безсмертник)
Сприяє відновленню печінки, унікальна жовче- і сечогінна дія. Використовується проти червів-паразитів.
С (Сосна)
Унікально якісно заживляє рани і виразки. Добре діє при застарілих запаленнях бронхів.
К (Кропива)
Зміцнює коріння волосся, підсилює зсідання крові, відновлює рівень гемоглобіну в крові. Багата на вітамін С і провітамін А. Допомагає при ревматизмі, зупиняє кровотечі.
Ч (Чистотіл)
Сприяє швидкому зникненню щільних утворень (бородавки, кондиломи, папіломатоз), затримує ріст пухлиних клітин. Також справляє фунгістатичну і бактеріостатичну дію на мікобактерії туберкульозу. Має заспокійливі та жовчогінні властивості, послаблює судоми.
Д (Буркун)
Відхаркуюча дія при бронхітах. Пом’якшує пухлини і ревматичні затвердіння. Прискорює визрівання наривів. Продовжує час зсідання крові. Сприяє відновленню кісткової тканини.
Великою помилкою у розвитку медицини останніх століть було відмежування від методики цілісного оздоровлення людини. Як ми вже розглядали, Парацельс першим виділив хімічні речовини, які є активними елементами тих чи інших лікарських рослин. І з того часу почали вже акцентувати увагу не на цілісній дії фітотерепії, а на певних діючих елементах тої чи іншої рослини. З того часу й пішов справжній занепад давнішньої науки про цілісне здоров’я людини. Адже стали лікувати наслідки, а не причину.
Приклад сьогоднішнього дня: гіпертонія. Хвороба, яка є наслідком порушення функціонування кров’яних судин та їх зашлакування продуктами обміну. Ніякого справжнього лікування медицина офіційна не дає, окрім того, що тільки бореться лише з проявом цієї хвороби — підвищенням кров’яного тиску. Ось тому немає надії у такого хворого: він, як наркоман, на все життя стає залежним від пилюль, та не поправляється, а лише з часом має використовувати все сильніші і дорожчі ліки, а хвороба стає все тяжчою...
Та не так би лікували наші пращури, які зналися на травах і природніх силах. До оздоровлення людини повинен бути тільки комплексний підхід. Для хворого на гіпертонію потрібна не боротьба з підвищенням тиску, а очищення тіла та судин від шлаків як залишків від процесів обміну речовин. Цим ми відновили б здатність судин реагувати на зміни в зовнішньому середовищі та дали б змогу судинам легко розширюватись чи звужуватись, не завдаючи болю і не шкодячи організму в цілому. Хіба це не логічно?
Для досягнення добрих результатів в оздоровленні потрібен комплексний підхід до самого процесу оздоровлення. Це насамперед психічний стан людини, її настрій. Якщо людина не має сумнівів щодо результатів своїх дій, вона буде впевнено себе почувати і ця її впевненість та спокій будуть гарантією доброго процесу оздоровлення.
Другою складовою комплексного підходу до оздоровлення буде фізична активність людини. Це можуть бути фізичні вправи, прогулянка на свіжому повітрі та будь-яка фізична праця, яка приносить людині задоволення. Адже треба пам’ятати, що чим більше ми рухаємось, тим швидше проходить кровообіг, а також жвавіше виводяться продукти метаболізму з нашого організму.
Наступна складова — це харчування. Адже саме їжа дає крові ті речовини, які потім розносяться по всій міжклітинній речовині та живлять клітини. Тож харчування — це річ важлива. Наш організм знає, що йому потрібно, а про це він нагадує нам тим, що ми хочемо їсти певного: солодкого, гіркого чи кислого, чи що інше. Так діє саморегуляція організму. Потрібно прислухатись до свого організму і давати йому те, що потрібно для його саморегулювання.
Наш організм — це складна система, основною складовою частиною якої є клітина. У здорової людини кожна клітина, а також міжклітинна речовина — здорові. Навпаки, у хворому організмі клітині не вистачає деяких речовин, що містяться в міжклітинній речовині. Саме в напрямку відновлення здорового функціонування клітини в міжклітинному просторі і спрямовує свою діяльність автор методики оздоровлення оліями та трав’яними чаями Сергій Гриневич.
Основний прийом такого підходу — втирання в шкіру певних зон тіла людини натуральних олій. Чому саме зовнішнє використання олій? Тому що таким чином ми ніяк не зашкодимо організму: в тіло ввійде певна кількість жирних кислот, а те, що вже не сприйматиметься організмом, залишиться на поверхні. В випадку ж внутрішнього прийому препарату можна передозувати кількість жирних кислот, а от в випадку зовнішнього втирання в шкіру передозування практично неможливе.
Розглянемо способи втирання цих препаратів.
1 - Змащування зони дії препарату “Бальзамом Гриневича”.
“Бальзам Гриневича” наливають в долоню об’ємом 2-4 мл. та наносять на ділянку шкіри, яку треба розтерти. М’якими, колоподібними або поздовжніми рухами (в залежності від ділянки) розмащують Бальзам по всій ділянці протягом 1-2 хвилин.
2 - Розтирання зони дії препарату “Бальзам Гриневича”.
Після змащування тіла Бальзамом, як було вказано вище, починають більш активно розтирати тіло, до відчуття розігрівання м’яких тканин. Ця процедура сприяє покращенню лімфовідтоку від міжклітинного простору і здійснюється протягом декількох хвилин.
3 - “Граблі” — спосіб глибокої дії на тканини тіла. Після розтирання переходять до спеціальної техніки тиску, яка дає можливість глибокого проникнення тиску в тіло та сприяє “розкришуванню” зашлакованості тканин.
Це умовно названий автором метод “граблі”, коли тиск при розтиранні здійснюється пальцями руки (тому “граблі”) чи то фалангами пальців руки, стиснутої в “кулак”. Ця процедура може спричинити легкий біль в ділянці тиску, але це не зашкодить організму, так як така процедура сприяє активації обмінних процесів в тканинах завдяки різкому збільшенню і прискоренню кровообміну (лімфовідтік при такій процедурі припиняється).
Через декілька хвилин повторити розтирання колоподібними рухами.
Таким чином маємо два прийоми, які чергуються між собою: розтирання ділянки тіла олією та техніка “граблі”. І важливим є те, що таким чином ми примусово змушуємо чергуватись два процеси в тканинах: кровообмін і лімфовідтік. Коли діє кровообмін, то лімфовідток не діє, і навпаки, коли діє лімфовідток, немає кровообміну. Це процес самостійний, описаний в новітній фізіології. Коли ми не діємо на тканину фізичними процедурами, і коли йде втирання Бальзамів чергуванням розтирання та “граблів”, ми примушуємо тканину реагувати на наші дії певним чином.
Що ж насправді відбувається там, в тканинах?
Коли ми втерли Бальзам, він проникає до міжклітинного простору. Коли ми тиснемо “граблями” — цим “кришемо” шлаки в тканинах, судинах та пом’якшуємо затвердіння, гематоми та ін. зашлакування в ділянці нашої дії.
Коли ж ми переходимо до розтирання, то призупиняємо кровообмін, розкриваємо лімфовідтік і цим виводимо з міжклітинного простору всі ті шлаки, які вийшли з тканин під час дії методом “граблі”.
А потім лімфа потрапляє в кров, фільтрується, і всі шлаки та отрути виходять з організму через сечу і жовч. І виводити все це допомагають нам трав’яні чаї низької концентрації трав.
Чому саме низької концентрації трав?
Про це ми вже говорили напочатку: висока концентрація трав в чаях може зашкодити, адже в травах міститься велика кількість активнодіючих речовин. Як вони будуть діяти в великих дозах — вгадати важко. Тому доцільніше пити трав’яні чаї низької концентрації. Сергій Гриневич рекомендує після сеансу втирання Бальзамів випивати склянку гарячого трав’яного чаю, настояного на одній чайній ложці трав’яної суміші.
конкретні рецепти оздоровлення (російською мовою)