УКРАЇНА
точка кристалізації
ЯК НАМ ВОЛОДАРЮВАТИ
Влада Народу
Майдан — багатомільйонне Віче. З глибин свідомости повернулось до нас відчуття Спільності та Самоорганізованості. Ми самі вийшли захищати свої права, ми самі організувались так, що зуміли “залоскотати вражу силу”. Ми продемонстрували всьому світу те, що Україна має свій НАРОД!
То ж чи дамо ми тепер право керувати нами кучці запроданців??? Кучці тих, хто забув, для чого він “там”, “зверху” як представник від “народу”, а на жаль, не від народу, а від партії як групки далеких від народу амбітних чоловіків... Чи потрібен нам “контроль” та володарювання від тих, хто менш людяний, менш щирий та й менш розумний, аніж чесна та щира проста Людина з Народу?
Каддафі, стор 55: “ОБЩЕСТВО САМО ОСУЩЕСТВЛЯЕТ КОНТРОЛЬ НАД СОБОЙ. Любые претензии с чьей-либо стороны, будь то отдельная личность или группа людей, присвоить себе право на контроль за соблюдением Закона — есть диктатура, поскольку демократия означает ответственность всего общества, и, следовательно, контроль должен осуществляться всем обществом.”
Чи можна “легко” позбутись диктату “кучки”???
Як показує історія, була(!) лише одна зброя — насилля та революції. Та чи вирішили вони проблему???
Каддафі, стор 56: “Однако насилие и революция, даже если они и выражают чувства общества, протестующего против отхода от Закона, осуществляются не всем обществом, а только теми, кто проявит инициативу и смелость выразить волю общества. Но такой подход открывает дорогу диктатуре, поскольку подобная революционная инициатива приводит к власти в силу революционной необходимости другое орудие правления, подменяющее собой народ. Это означает, что орудие правления по-прежнему остается диктаторским.”
Так і сталось... Але була особливість, небачена! особливість: на Майдані сталась “безкровна” революція!!!
Все ж стара система була зламана! Нові лідери взяли владу без крові, і самі стали владою, яка... не хоче слухати народ... Тимчасово не хоче слухати нас чи таки диктаторство заграє і в крові нових володарів???
Але віз котиться вперед, зміни йдуть, нажаль, не економічні... Але немає худа без добра. Пан Ющенко ставив за мету реформувати місцеве самоврядування, що є ВІРНИМ НАПРЯМКОМ руху, чого й потребує Майдан. Бо ж знову Каддафі, стор 57: “Выход в том, что сам народ, начиная от первичных народных конгрессов и кончая Всеобщим народным крнгрессом, должен стать орудием правления. Выход в том, что исчезает государственная администрация и на смену ей приходят народные комитеты”.
Ось так, Хлопці та Дівчата! Якщо Пан Голова має Мудру Голову, то необхідно терміново реформувати саму схему наступних парламентських виборів, щоб депутатами реєструвати представників Народу, а не партій! Та хутчіш проводити реформу місцевого самоврядування! Інакше...
Адміністативна влада, навіть нова, вже майже не має кредиту довіри в народу, тому вже цим літом маємо в суспільстві самовпорядковану анархію. Згодом анархія перейде в масове формування Громад та Товариств, що обов’язково приведе Народ до ЄДНАННЯ.
Поспішіть! Не робіть помилки! Кандидатами в Парламент повинні бути представники НАРОДУ!
А тепер про Нове Володарювання.
Влада є Народ, народні Збори, народне Віче.
Схема проста, як п’ять пальців на руці.
Місцева громада вибирає “Пана Голову”, який є Депутатом Місцевої Ради. Вибирає на рік, осінню, по святі Врожаю, щоб було видно, як господарював.
Місцеві Депутати обирають одного районного між собою. На місце обраного місцева громада дообирає нового Голову.
Районні Депутити вибирають поміж себе одного обласного.
Обласні депутити збираються в Верховній Раді і обирають Голову Верховної Ради. І все...
Просто і дієво, головам Областей легко буде приїхати до Києва по потребі вирішення важливих питань. Порішили, і до Громад!
Наприклад, Голова Верховної ради ставить питання до Голів Областей: “Що робити з землею, давати у власність чи залишити за Народом?”. Голови областей через зв’язок компютерний ставлять питання до Голів Районів. Голови Районів ставлять питання перед Головами Місцевих Рад. А ті виносять питання на Народні Збори. Люди кажуть своє Слово: “Земля не товар! Вона належить Громаді! Ніякого торжища Батьком та Матір’ю!!!”.
І все стає зрозумілим. Район підводить підсумки Місцевих Рад, Область — підсумки Районів, а Голова — отримує Слово України (не партій, а Народу!). Ось вам майже беззатратний Референдум! І так по всим життєвим для України питанням...
Так колись БУЛО. Так БУДЕ!
...Як нам це зробити?
Сьогодні треба боротись за те, щоб балотувались кандидатами в депутати не представники від партій, а представники від ЛЮДЕЙ!!! Іншого шляху нема. Якщо буде по-іншому, то буде Народна Незгода...
То ж, дійсні Депутати, краще переходьте на бік Народу, а не партій та кланів! Нехай до влати йдуть Люди!
Ми — УКРАЇНЦІ. Ми — ЙДЕМО!